Творча галерея
Одна з визначальних і впізнаваних в українському вимірі постатей, провідник, фундатор, лідер думок, мандрівник-аскет, поет, мислитель, містик, національний Герой і Геній України – так лаконічно можемо охарактеризувати Григорія Сковороду. Попри закордонні подорожі, запозичення чужих досвідів, впливи культурних і філософських тенденцій світу загалом і окремих націй та держав зокрема, Григорій Савич, безумовно, заявив про себе як українець «до самих кісток». Тож невипадково за ним так настійно полює наш північно-східний ворог. Ракетні обстріли Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди (село Сковородинівка) та Харківського національного педагогічного університету імені Г. Сковороди в рік ювілею мандрівного старчика (його 300-річчя) видаються в цім сенсі особливо вимовними.
Григорій Савич Сковорода
(1722 – 1794)
Одна з найвідоміших постатей не лише в українському, а й світовому культурному контексті. Чільний представник вітчизняного бароко, поет, байкар, мислитель, фундатор теорії кордоцентризму («філософії серця») й українського екзистенціалізму . Є автором поетичної збірки «Сад божественних пісень» (1861), книги байок «Байки харківські» (1837), що, як бачимо, були видані вже посмертно. До Сковородинової спадщини належить низка філософських трактатів (зокрема «Наркіс. Розмова про те: пізнай себе», «Кільце», «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру», «Діалог, або Розмова про давній світ» та ін.). Афоризми як витяги з літературних і філософських текстів теж становлять окремий аспект набутку Григорія Савича.
Свої твори Григорій Сковорода писав переважно церковнослов’янською, рідше латинською, зовсім трохи – грецькою. Але володів й іншими мовами – польською, німецькою, гебрейською.
Григорій Сковорода
У поезії постає мислителем, а у філософських трактатах – поетом.
Григорія Савича йменують українським Сократом, адже подібно до давньогрецького філософа він теж розвивав концепцію самопізнання. Окрім того, його позиціонують «старчиком» через обраний стиль буття: йдеться про відчуження від земного, матеріального світу й відповідно усунення від усіх благ цивілізації. Григорій Савич - людина "природна", а не суспільна.
«Світ ловив мене, але не спіймав» – автоепітафія, визнана одним із афоризмів Г. Сковороди, що тезисно артикулює «формулу буття» поета-мислителя.
Життєпис
Григорія Сковороди
"Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий"
Уродженець Полтавщини (село Чорнухи), Григорій Савич має прямий стосунок до Черкащини (село Каврай на Золотоніщині), де працював домашнім учителем (на кшталт сучасного гувернера) у родині поміщика Степана Томари. Навчав його сина – Василька.
Завершився життєвий шлях Г. Сковороди на Харківщині (село Пан-Іванівка, нині Сковородинівка).
Дитинство і юність
"Як хто посіє в юності,
так пожне в старості"
Григорій Сковорода прийшов у цей світ 3 грудня (22 листопада - за старим стилем) 1722 року. Місцем його народин вважається село Чорнухи Лубенського повіту на Полтавщині. Проте є й інша, маловідома, версія, якої, зокрема, дотримується німецький дослідник Едуард Вінтер, до якої певний час схилявся й Заслужений працівник культури України, директор Публічної бібліотеки в Чорнухах Микола Булда, заки її не оскаржив: ідеться про село Харсіки як "малу батьківщину" митця-філософа.
Батько останнього, Сава Сковорода, мав козацьке походження. Мама, Пелагея, припускають, мала кримськотатарські корені, адже походила з роду Шангиреїв.
Тож величання Григорія Сковороди Варсавою є обумовленим, бо означає "син Сави".
Першим освітнім закладом, куди ступила нога мислителя, була чотирирічна дяківська школа в рідному селі. Г.Сковорода змалу мав добрий голос і співав у місцевій церкві. Однак не думайте, що це був украй серйозний хлопчина, адже дяківська наука не імпонувала малому вільнолюбному Сковороді й він постійно вскакував у якусь шкоду: то почубиться з товаришем, то зруйнує пташине гніздо, то поглумиться над старцем, то посвариться з учителем... Халамидник - та й годі! Саме таким "неформалом" постає малолітній Варсава з книги Дмитра Багалія "Український мандрований філософ Григорій Сковорода".
Втрата батька й у висліді раннє сирітство зумовлюють стрімкі зміни у вдачі й поведінці дев'ятилітнього Григорія.
"<...> і він зразу зробився смирним, покірливим, роботящим, але дикуном. Будні проводив він у школі,
святами в церкві. У вільний час ходив в ліс або поле й тільки на ніч приходив до батьківської господи. В
рудій юфтовій свиті, що пошив йому колись іще його батько, босий, з очеретяною сопілкою вештався цей
одинокий сирота по лісах та полях, співав пісень, але завжди сумних, розмовляючи сам із собою. Не минав
він і батьківської могили й частенько з хати простував до неї, сам навіть не тямлячи, що його тягло туди. На
цій могилі він почав складати і перші свої пісні. Отамечки колись біля неї й побачили його перехожі люди:
він стояв біля могили навколішках, склавши навхрест руки, ридав і співав якусь жалібну пісню. І стало його
так жалко прохожим людям, такі жалісні були слова й голос його пісні, що перехожі зупинилися і почали
плакати укупі. З цим і на Григорія перестали дивитися, як на пустуна-шкідника", – писав Д. Багалій у вищезгаданій книзі.
Хата меморіальної садиби Г.С.Сковороди в селі Чорнухи
Перші мандри Григорія Сковороди
Видатний педагог у майбутньому, Григорій Савич міг би пуститися берега ще в ранньому віці. Однак один із ченців випадково (?) зазирнув до Чорнух... Так Варсава опиняється в Києві. Спочатку в ролі послушника, а невдовзі (з 1734-го) у статусі спудея Київської академії, де розкриваються унікальні здібності юнака та його вроджений хист до наук. Вирізняється й голос Сковороди в академічному хорі. Перевагами є феноменальний слух і вміння грати на народних музичних інструментах. Тож шана й заздрість – ті почуття, які Григорій Савич викликає в колах сучасників.
"То була моя щасливіша пора", — зізнавався Сковорода про "київські часи".
Києво-Могилянська академія.
Староакадемічний корпус.
Фото поч. ХХ ст.
Саме в цьому корпусі й навчався Григорій Сковорода
Г.Сковорода студіює низку мов, поетику й риторику як класичні гуманітарні дисципліни, етику, логіку, фізику, метафізику. Однак не завершивши класу філософії, навчання в академії Григорій Савич поставив на павзу. 1741 року він успішно проходить конкурсний відбір у Глухові й обирає музично-співочу кар'єру у складі капели. Так стартує майже трирічний російський етап у долі Григорія Савича, про який не на часі мовити докладніше. У кожному разі вибір Сковороди на користь України однозначний, адже 1744-го він повертається до Києва й успішно завершує клас філософії в Києво-Могилянській академії (1745). Згодом, восени 1751 року, вступає до класу богослов'я, однак повного курсу так і не завершує.
Закордонна мандрівка
Григорія Сковороди
"Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість"
(Григорій Сковорода)
Молодий Сковорода навряд чи передбачав, що мандри стануть не лише його стилем життя, а й стрижнем філософії. "Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою" – один із найвідоміших афоризмів українського Сократа. Себто людина, на думку мислителя, подорожує не лише світом зовнішнім, довколишнім, видимим, шукаючи емоційних вражень, знайомлячись із новими країнами, людьми, набуваючи досвід, а й світом власним, внутрішнім, невидимим.
Хтозна, що тоді керувало помислами Варсави, але вже в досить ранньому віці він почав здійснювати мандрівки за кордон. Відтак, побував у Польщі, Угорщині, Австрії, Словаччині, навіть Італії та Німеччині, хоча щодо останніх двох країн дослідники мають сумніви. І все ж зв'язок філософії старчика Сковороди з німецькою містикою дає вагоме підґрунтя для переконання, що ці припущення не можуть бути випадковими.
Переяславський період
Від викладача Переяславського колегіуму
до приватної педагогічної практики
Упродовж року Григорій Сковорода працює вчителем поетики в Переяславському колегіумі. Хоча й не мав завершеної освіти, але міг похизуватися знаннями значно глибшими й об'ємнішими за ті, що пропонувалися українським спудеям. До того ж стиль його викладу значно відрізнявся від звичного, що не вподобали тодішні "схоластичні мужі". Тож Григорій Савич полишає викладання в колегіумі, а згодом стає приватним учителем-вихователем (сучасний аналог - гувернер) у родині поміщика Степана Томари - засновника села Каврай.
"Каврайський" період у долі Сковороди є одним із аспектів літературної Черкащини, адже це село, яке колись належало до Переяславського повіту, нині перебуває у складі Гельмязівської сільської громади Золотоніського району.
Каврайський період
Каврайський період життя і творчості Г. Сковороди змальований у драматичній поемі Григорія Білоуса “Засвіти свою зорю”, сконструйованій у формі монологу головного героя - Григорія Савича.
Поціновувач свободи і справедливості, Г. Сковорода не може змиритися з панськими гонором і пихою, утім, бажання зробити з панича Василька Томари Людину, батьківська любов до здібного, проте зіпсованого материнським впливом, хлопчика переважує все:
Дитя – вогонь. Його я ледь укоськав, на добрі вчинки ледве спрямував.
Душа у нього справді малороська,
котрою він ловив би й досі гав,
якби не я, якби не книга й пісня,
якби не флейта, не сопілка, не
його жага учитися допізна,
що вполонила, вільного, мене.
Ретельно простудіювавши біографію “старчика”, Г. Білоус не знає напевно, до якого ж виховного прийому вдавався Григорій Савич, аби з малого Василька виплекати високоосвічену й духовну особистість, але в результаті тривалих і наполегливих роздумів він доходить цікавих висновків – хоча й, на перший погляд, досить дивацьких і химерних (та й сам Сковорода, як відомо, для більшості сучасників був диваком!):
З Васильком я і в будні, і у свята
грав у таку захоплюючу гру:
просив листи до Господа писати,
й ховати їх у дуплах, у бору.
А Бог йому у відповідь поради давав, звичайно, почерком моїм… Василько був їм дуже-дуже радий,
і х’тів охоче слідувати їм.
Меморіальний музей
Григорія Сковороди
в Переяславі-Хмельницькому
Заснований 1972 року з нагоди 250-ліття від дня народження митця-мислителя і розташований у приміщенні колишнього Переяславського колегіуму, зведеного у 1753 році, де Григорій Савич викладав поетику.
Тут ви, далебі, не знайдете особистих речей Григорія Сковороди, втім, кожен куточок і кожен предмет максимально відтворюють атмосферу й дух сучасної "старчику" доби. Колись це приміщення мало два поверхи, але другий, дерев'яний, згорів. Саме там розташовувалася бібліотека. Тож виникла крайня необхідність реорганізації. Тепер книгозбірня знаходиться на єдиному першому поверсі. Завідувачка музею Тетяна Радіоненко зізнається, що колекція книг тут дуже цінна, багато стародруків, але боязно зайвий раз турбувати давні видання, які були зібрані з усієї України стараннями працівників закладу (загалом понад 10 000 томів, датованих 18 - 19 століттями). Жодна книга не належить Григорію Савичу. Чи не найвартіснішим друкованим експонатом є Біблія 1766 року.
Ще однією "родзинкою" музею вважається найдавніший портрет Г. Сковороди (18 ст., автор невідомий).
Атмосферу доби відтворює куточок із відповідним інтер'єром: меблі, як стверджують, із маєтку поміщика Степана Томари. За столиком із пером у правій руці тут і досі сидить Григорій Савич...
Докладніше про цінні експонати музею вам розповість Тетяна Радіоненко
Літературний музей Г. Сковороди в селі Каврай
"Авторитетна" Вікіпедія вам продемонструє назву села - Коврай. Однак укладач "Літературної енциклопедії Черкащини", професор В.Т. Поліщук у 1 томі видання відстоює саме назву Каврай, спираючись на дослідження краєзнавця М. Пономаренка. Цікавим є походження топоніму: "каврай" - у перекладі з мови торків (кочового тюркського племені) "сухий очерет".
Музей був заснований 1973 року. Григорій Савич провів у селі Каврай кілька років (1753 - 1759), мешкаючи в маєтку Степана Томари як учитель-вихователь Василька. Вільний час дарував творчості. Саме на "каврайський період" припадає написання низки віршів ("Ой ти, пташко жовтобока", "Ах, поля, поля зелені", "Похвала бідності", "Сон", "Всякому місту звичай і права"), що ввійшли до збірки "Сад божественних пісень", а також програмної поезії "De Libertate" ("Про свободу"), яка лишилася за межами означеної книги.
Музей знаходиться на території Каврайського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад» імені Г.С. Сковороди, зведеного на місці маєтку Степана Томари. Зі садиби зберігся льох.
Цьогоріч у квітні поряд зі школою були висаджені дуби на знак прийдешньої перемоги.
Слобідський відтинок
Сковородинової долі
Коли Василь Томара виїжджає за кордон на навчання, Григорій Сковорода приймає пропозицію викладати поетику в Харківському колегіумі (1759).
На відміну від попередніх гуманітарно-філософського та богословського досвідів, Григорій Савич утрапляє в дещо нову для себе царину, адже Харківський колегіум був орієнтований на точні та природничі науки. Природжений педагог зі своїми освітніми інноваціями (зокрема оригінальною системою оцінювання та відмовою від покарання різкою) й тут отримав безумовний авторитет поміж спудеїв, знайшов удячних учнів. Однак без конфліктів теж не обійшлося, оскільки Сковородинів стиль викладу знову почав "муляти" педагогам-схоластам. Вільнолюбний Варсава не бажає коритися, тож уже за рік (1760) обирає звільнення. Згідно зі свідченнями, в цілковитій самотності проживає в селі Стариця (нині Харківщина).
Після знайомства з Михайлом Ковалинським 1762 року Григорій Савич відновлює викладання в Харківському колегіумі (до 1764-го).
Сковороду й Ковалинського пов'язували вкрай теплі, дружні взаємини. Особливо вражає їхній епістолярний діалог, що є окремим пластом спадщини Г. Сковороди. Після смерті вчителя і старшого друга М. Ковалинський виклав на папері життєпис Григорія Савича та його світоглядно-естетичні орієнтири - "Житіє Сковороди".
Український Сократ міг зробити вдалу кар'єру ченця, адже отримував у Києві пропозиції щодо постригу. Проте перспектива будь-якої кар'єри не приваблювала Сковороду, ба більше - він розцінював її як оскарження свободи. Тож чергуючи викладання й самітництво, не в силі більше боротися зі системою, орієнтовно 1769 року Григорій Сковорода ставить остаточну крапку на офіційній освітній діяльності й до кінця життя відмовляється від посад. Відтепер мандрівний стиль стає домінантою буття Варсави...
Мандрівник-самітник
Чверть життя Григорія Сковороди припадає на мандри... У торбинці - Старий Заповіт, філософія Епікура... У руці - сопілка... Подорожує "старчик" не лише фізично, а й внутрішньо, душевно, духовно, заглиблюючись у власне єство... Пізнаючи себе, а відтак інших людей та Бога.
"Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ.
Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить і твою оселю, i сусiдську", - настановляв.
Григорій Сковорода: пророк, філософ, мандрівник та гуманіст
Філософські візії Григорія Сковороди
Попри педагогічний досвід, Григорій Савич ніколи нікому не наказував. Тим він уподібнювався до Сократа. Кожну свою позицію потверджував не дієсловом у наказовому способі, а власною поведінкою. Приклад - найкраща модель педагогіки, найефективніше виховання.
Самопізнання - одна з ключових ідей філософії Г. Сковороди.
"Головне - пізнати себе, пізнати в собі справжню людину".
Якщо людина не пізнала себе, їй не вдасться бути по-справжньому щасливою. Купівля нової сукні чи дорога автівка можуть дарувати втіху, однак та не має нічого спільного з істинним щастям.
Лише пізнавши себе, людина усвідомить, до якої справи тяжіє її душа. Тим самим зможе втілити ідею "сродної", або спорідненої праці. Усі приходять у цей світ із певним хистом, здібностями, які варто в собі розкрити й надалі розвивати. Справді, людина може обрати більш вигідний у матеріальному сенсі фах, який би приносив більші статки... Проте чи буде щасливим, приміром, музикант, котрий обирає шлях банкіра? Або живописець, який вирішує стати IТ-спеціалістом? Звісно, ні. Тож варто керуватися передовсім внутрішнім відчуттям, до чого тяжіє душа, а не гаманець...
"З усіх утрат втрата часу найтяжча", - стверджував Григорій Савич і закликав не гайнувати відведений на долю відтинок, а цінувати кожну мить, даровану Богом.
Г. Сковорода радив бути вдячними. Адже часто ми марно нарікаємо, не цінуючи того, що маємо. І лише втративши, усвідомлюємо, що були щасливі, багаті чи несамотні... "Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване. У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим. Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори".
Тож не біймося випробувань: вони нас роблять сильнішими й витривалішими, викристалізовують наші мрії та слугують імпульсом до їх реалізації.
Лише людина, просочена наскрізь духом свободи, може сміливо руйнувати кордони, розривати канати, що в'яжуть із земним, матеріальним світом, обмежують людське єство, що прагне до "лету". І тут відразу з пам'яті зринають поетичні рядки Ліни Костенко: "Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!" Чи не найдовершеніше втілення Сковородинського волюнтаризму!
"Духовна людина - вільна. У висоту, в глибину, в широту літає безмежно", - переконував Варсава.
І додавав:
"Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись".
Важливо й непросто віднайти щастя, але ще важче його розпізнати й утримати, відчути всім нутром його смак та аромат.
Запорукою щастя, Божим даром, найбільшою цінністю, компонентом людяності є Любов. Проте істинна Любов не має нічого спільного з егоїзмом.
"Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю".
Отже, любити - не чекати любові у відповідь, а передовсім дарувати Любов. Просто так, задарма...
Любов є компонентом концепції кордоцентризму.
Григорій Сковорода позиціонується основоположником теорії кордоцентризму, або «філософії серця». Зазвичай цю концепцію вважають питомо українською, хоча один із найвідоміших сковородинознавців Леонід Ушкалов у своїй книзі «Сковорода та інші» оскаржив думку про кордоцентризм як винятково українську філософію: мовляв, мають місце різні варіації «філософії серця» (німецька, індійська, китайська тощо), а українська версія – лише одна поміж багатьох. Оскільки Григорій Савич багато мандрував, зокрема, ймовірно, бував і в Німеччині, то його кордоцентризм позначений, зосібна, і німецькими етнічними впливами, – наголошує дослідник. Дмитро Чижевський "корені" Сковородинівського кордоцентризму добачав у німецькому містицизмі.
І все ж, кордоцентризм направду суголосний українському світовідчуттю, менталітету. Адже з лат. «cors» – серце. Йдеться не про анатомічний орган, а про емоційність, сердечність, душевність, пристрасність, які й належать до наших ментальних рис, тим самим виправдовують вітчизняну природу теорії, її закоріненість в українському ґрунті.
"Істинна людина - то серце в людині", - стверджував Григорій Савич. А чи може бути серце без Любові? Без Світла? Що відбувається зі серцем, коли в нім перемагає темрява?
Ось іще кілька афоризмів Г. Сковороди для розмислів, що в кожному разі сприятимуть самопізнанню, мандрам "у собі":
"Що полюбив, в те й перетворився";
"Пізнаєш істину - ввійде тоді у кров твою сонце";
"Все те не наше, що нас покидає";
"Щастя твоє і світ твій, і рай твій, і Бог твій всередині тебе є";
"Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра";
"Коли любиш неправду, ненавидиш свою душу";
"Якщо хочемо виміряти небо, землю і моря, повинні, по-перше, виміряти себе";
"Щастя в серці, серце в любові, любов же в законі Вічного";
"Світло бачиться тоді, коли світло в очах є";
"На новий путівець шукай нові ноги";
"Шукаємо щастя по країнах, по століттях, а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих".
Григорій Сковорода виокремлював три світи: макрокосмос (Всесвіт), мікрокосмос (людина), світ символів (Біблія).
Констатував, що є видима й невидима природа. Перша нас оточує як реальність. Григорій Савич любив світ природи, усамітнювався на її лоні, ба навіть мріяв померти в її обіймах. Михайло Ковалинський у своїй книзі "Житіє Сковороди" спогадував: "У вільний від своїх обов’язків час ішов не раз у поля, гаї, сади для роздумів. Вранішня зоря була йому супутницею в прогулянках, а діброви ставали співрозмовниками в забавах його".
Що ж до невидимої природи, то вона, на думку Варсави, є головнішою за видиму. Йдеться про внутрішній світ, душу.
"Я знайшов гавань..."
Завершальний етап життя Григорій Сковорода провів на Слобожанщині в мандрах, філософських розмислах і творчості. Останній рік мешкав у селі Пан-Іванівка (нині Сковородинівка). Невипадково "старчика" кликали містиком. Його постать і справді оповита легендами. Стверджують, що Григорій Савич мав дар віщування. Свого часу він передбачив моровицю в Києві, а насамкінець - власну смерть.
Відчувши, що життя добігає кінця, український Сократ вирушив у садок, викопав собі яму. "Дивак, їй-Богу!" - думали свідки. Затим зодягнувся в біле, помолився, ліг і відійшов у далекі засвіти. Земна мандрівка Григорія Сковороди завершилася 9 листопада (22 жовтня за старим стилем) 1794 року.
Перед смертю Григорій Савич заповідав вирізьбити на його могилі автоепітафію (надгробний напис, автором якого був сам): "Світ ловив мене, та не спіймав". Заповіт Варсави було виконано: на надгробному камені видніється вислів, що став не лише афоризмом, а й дуже точно артикулює формулу буття митця-мислителя. Світу цивілізації не пощастило спіймати й підкорити свободолюбного Сковороду - людину "природну" й рівночасно "найкультурнішу" поміж сучасників.
На жаль, нашим ворогам вдалося потривожити Варсаву навіть в його "тихій гавані". Вочевидь, світ і досі полює за Ним...
Національний літературно-меморіальний музей
Г. С. Сковороди
Слобожанщина свято береже пам'ять про Григорія Савича. І тут мав би бути розлогий ілюстративний матеріал, не скромніший за інформацію про музеї в Переяславі-Хмельницькому та селі Каврай. Проте в ювілейний для Варсави рік рашисти знищили ракетним ударом музей у Сковородинівці, який незадовго до повномасштабної війни був оновлений та "очікував" ювілейної дати.
Музей був заснований 1972-го в будинку поміщиків Ковалівських, а рівно за пів століття знищений. На щастя, більшість експонатів було вивезено заздалегідь. Щоправда, "зранений" Григорій Савич на тлі руїн - украй печальне видовище... Й водночас символічне: як воскресіння...
Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Цей заклад вищої освіти, що має ім'я мислителя, так само зазнав ракетного удару... Пам'ятник Григорію Савичу було врятовано з-під завалів.
Літературна спадщина
Григорія Сковороди
Поетичний набуток
Дмитро Чижевський констатував: "Сковорода писав і вірші, й вірші його — переважно перед його иншими творами, використовували як джерело для його біографи".
Більшість поезій митця ввійшла до збірки «Сад божественних пісень», що складається з 30 творів. Але є тексти, які лишилися за межами книги. Приміром, програмний вірш «De Libertate» («Про свободу»), писаний на Черкащині.
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Як мовилося вище, розмежування поезії та філософії в набутку Г. Сковороди - справа вкрай тяжка й невдячна. Кожен вірш наскрізь "прошитий" філософічністю. Так, у вірші «De Libertate» оспівується свобода як найбільша цінність, неспівмірна з матеріальними винагородами й коштовностями. Уособленням свободи постає гетьман Богдан Хмельницький, який має прямий стосунок до Черкащини.
Найвідоміший вірш зі збірки "Сад божественних пісень" - "Всякому місту звичай і права..."(10-та пісня) - окреслює стилі життя різних верств суспільства, гостро критикує тих, котрі переймаються лише матеріальними
благами. Адже це все плинне, як і людське тіло. Смерть усіх вирівнює, а на Божому суді бонусами будуть не земні статки, а чесноти. Тож над цим варто замислюватися заздалегідь і жити згідно з Господніми канонами. Лише ті, котрі керуються моральними цінностями, оскаржать смерть як крайню межу.
Знаю, що смерть — як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…
Вірш "Всякому місту звичай і права..." Іван Котляревський згодом включив до своєї п'єси "Наталка Полтавка".
Байки
Педагог і митець-мислитель, Григорій Сковорода цілком логічно обирає жанр байки. Адже дидактичний (повчальний) зміст особливо увиразнюється в такому компоненті байки, як мораль. Філософські рефлексії можна втілювати і в основній частині (сюжет), і в моралі (у Сковороди - сила).
Байки Григорій Савич складав на Харківщині. Звідси назва збірки - "Байки харківські".
Більше того, варто наголосити, що Г. Сковорода став байкарем-першопрохідцем на українському терені - так само, як Езоп на грецькому.
З 30-ти вміщених у книзі творів найвідомішою є байка "Бджола і Шершень". Найчастіше героями Сковородинових байок постають звірі, птахи, комахи, але всі вони уособлюють людські риси - чи то позитивні, чи негативні. Бджола і Шершень - представники протилежних фронтів. Бджола втілює позитивний первінь, а Шершень - навпаки. Перша є носієм ідеї "сродної" праці, адже отримує насолоду не від результату, а від процесу збирання пилку. Ледачому Шершневі невтямки, нащо Бджолі всі ті зусилля, якщо вона особисто не харчується медом.
"Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням" - виснувано в моралі байки.
"Байки харківські" від Григорія Сковороди в сучасному виконанні
Вибрані твори Григорія Сковороди
в аудіоформаті
До 300-річчя українського Сократа Укрпошта випустила колекційний блок марок.
Кошти від реалізації будуть витрачені на відбудову музею у Сковородинівці.
Радимо прочитати
Твори Григорія Сковороди
Сковорода Г. Байки / Григорій Сковорода ; упоряд., адапт. Л. Ушкалова ; худож. І. Коршунов. ‒ Харків : Віват, 2021. ‒ 63 с.
Сковорода Г. Вибрані твори в українських перекладах / Григорій Сковорода ; упоряд. текстів, передм. та прим. Л. Ушкалова. ‒ Харків : Ранок, 2003. ‒ 141 с.
Сковорода Г. Життя наше – це подорож / Григорій Сковорода ; упоряд. і пер. В. Шевчук. ‒ Львів : Апріорі, 2021. ‒ 271 с.
Сковорода Г. Найкраще / Григорій Сковорода ; пер. М. Кашуби, Г. Сварник, Н. Федорака ; худож. Д. Мовчан. ‒ Львів : Terra Incognita, 2018. ‒ 319 с.
Сковорода Г. Розмова про істинне щастя / Григорій Сковорода ; пер. укр. мовою, прим. В. Шевчука. ‒ Харків : Прапор, 2002. ‒ 271 с.
Сковорода Г. Сад божественних пісень / Григорій Сковорода ; упоряд. текстів, передм., прим. В. О. Шевчука. ‒ Київ : Школа, 2007. ‒ 334 с.
Сковорода Г. Світ ловив мене, та не впіймав / Григорій Сковорода ; упоряд., вступ. ст. та комент. В. Кравця ; худож. оформлювач Б. Бублик. ‒ Харків : Фоліо, 2006. ‒ 607 c.
Сковорода Г. Твори : у 2 т. Т. 1 : Поезії. Байки. Трактати. Діалоги / Григорій Сковорода ; пер. зі староукр. мови і прим. М. Кашуби, В. Шевчука ; передм. О. Мишанича. ‒ 2-е вид., випр. ‒ Київ : Обереги, 2005. ‒ 528 с.
Сковорода Г. Твори : у 2 т. Т. 2 : Трактати. Діалоги. Притчі. Переклади. Листи / Григорій Сковорода ; пер. зі староукр. мови та прим. М. Кашуби, В. Шевчука. ‒ 2-е вид., випр. ‒ Київ : Обереги, 2005. ‒ 479 с.
Григорій Сковорода: постать і доля
Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського / [худож. С. Горобенко]. ‒ Київ : Грані-Т, 2008. ‒ 118 с.
Григорій Сковорода // Усі українські письменники / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. ‒ Харків, 2005. ‒ С. 136-141.
Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка / худож. оформлювач О. М. Артеменко. ‒ Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2012. ‒ 472 с.
Жулинський М. Григорій Сковорода (1722-1794) // Жулинський М. Українська література : творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям / Микола Жулинський. ‒ Київ, 2011. ‒ С. 31-44.
Коврайська одісея Григорія Сковороди // Акцент. ‒ 2016. ‒ 6 січ. ‒ С. 7.
Кожукало Н. «Український Сократ» : матеріали для проведення Сковородинських читань : життя славетних / Наталя Кожукало // Зарубіжна література в школах України. ‒ 2017. ‒ № 12. ‒ С. 52-56.
Кримський С. Філософ, якого «не спіймав світ» / Сергій Кримський // Україна Incognita / за ред. Л. Івшиної. ‒ Київ, 2002. ‒ С. 145-147.
Ларіонов П. Його ловив світ, але він залишився з нами : сьогодні минає 295 років від дня народження філософа, просвітителя, поета, художника і музиканта Григорія Сковороди / Павло Ларіонов // Урядовий кур’єр. ‒ 2016. ‒ 3 груд. ‒ С. 7.
Мандрівний мудрець : 3 грудня ‒ 295 років від дня народження Григорія Сковороди // Шкільна бібліотека. ‒ 2017. ‒ № 11. ‒ С. 36-41.
«Невловимий» філософ : до 290-річниці від дня народження Григорія Сковороди // Шкільна бібліотека. ‒ 2012. ‒ № 21-22. ‒ С. 8-10.
Поліщук В. Коврайські вершини Григорія Сковороди // Поліщук В. Т. Слава не вмре, не поляже... : наук.-попул. нариси / В. Т. Поліщук. – Черкаси, 1996. ‒ С. 46-49.
Поліщук В. Козацький син з чолом у небеса // Поліщук В. Т. Слава не вмре, не поляже... : наук.-попул. нариси / В. Т. Поліщук. ‒ Черкаси, 1996. ‒ С.50-61.
Поліщук В. Література рідного краю (Літературна Черкащина) : підручник / Володимир Поліщук, Марія Поліщук. ‒ Черкаси : Видавець Ю. Чабаненко, 2013. ‒ 510 с.
Попович М. Філософія свободи / Мирослав Попович ; упоряд. : Л. Ф. Артюх, Н. Б. Вяткіна ; передм. Н. Б. Вяткіної ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. ‒ Харків : Фоліо, 2018. ‒ 524 с.
Різник Л. Село Каврай у ХVIII століття // Краєзнавство Черкащини : наук.-попул. вид. Черкас. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. № 12/2018 / упоряд. : В. М. Мельниченко, Г. М. Голиш, Л. І. Синявська. ‒ Черкаси, 2018. ‒ С. 150-160.
Соколовська Л. Якби ми вчили дітей так, як Григорій Сковорода, ми обігнали б Японію / Лариса Соколовська // Черкаський край. ‒ 2012. ‒ 26 жовт. ‒ С. 15.
Стадниченко В. Іду за Сковородою : сповідь у любові до вчителя : документальна повість-подорож / Володимир Стадниченко ; худож. В. Мельничук. ‒ Київ : Криниця, 2002. ‒ 172 с.
Учитель життя. Сковорода як гасло часу : нариси, дослідження, інтерв’ю, світлини / авт.-упоряд. В. Стадниченко ; перед. сл. М. М. Сулими. ‒ Київ : Успіх і кар’єра, 2016. ‒ 493 с.
Ушкалов Л. Григорій Сковорода / Леонід Ушкалов. ‒ Харків : Фоліо, 2013. ‒ 123 с.
Ушкалов Л. Григорій Сковорода від А до Я / Леонід Ушкалов ; графіч. опрац. Л. та В. Стецькович. ‒ Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. ‒ 71 с.
Ушкалов Л. Ловитва невловного птаха : життя Григорія Сковороди / Леонід Ушкалов ; Нац. ун-т «Києво-Могилян. акад.», Центр європ. гуманітар. дослідж., Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. ‒ Вид. 2-е. ‒ Київ : Дух і Літера, 2017. ‒ 363 с.
Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Дмитро Чижевський ; підгот. тексту й перед. слово Л. Ушкалова. ‒ Харків : Прапор, 2004. ‒ 270 с.
Шевчук Т. Григорій Сковорода : шлях мудреця : п’єса / Тетяна Шевчук // Дивослово. ‒ 2011. ‒ № 1. ‒ С. 29-32.
Штельмах М. P.S. Григорія Сковороди... / Марія Штельмах. ‒ Харків : Гімназія, 2013. ‒ 315 с.
Навчально-методичні матеріали
Аксініна І. Григорій Сковорода : афоризми / Інна Аксініна // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2019. ‒ № 6. ‒ С. 54-58.
Великі українці : Григорій Сковорода ‒ філософ, письменник, педагог : методичні матеріали / Держ. заклад «Національна бібліотека України для дітей» ; матеріал підгот. Ю. В. Осадча, І. В. Слободянюк ; літ. ред. О. А. Решетняк. ‒ Київ : 2012. ‒ 28 с.
Гнатюк Л. Чому вивчення мови Григорія Сковороди актуальне для українців у XXI столітті / Лілія Гнатюк // Дивослово. ‒ 2013. ‒ № 5. ‒ С. 53-58.
Каналюк В. Байки Григорія Сковороди / Валентина Каналюк // Дивослово. ‒ 2011. ‒ № 10. ‒ С. 24-28.
Костюченко В. Григорій Сковорода ‒ філософ, письменник, учитель, музикант, співець : заняття в «Літературній вітальні» / Валентина Костюченко // Дивослово. ‒ 2012. ‒ № 11. ‒ С. 11-13.
Лесик О. Григорій Сковорода. «Сад божественних пісень», «Байки Харківські» : 9-й клас : [конспект уроку] / Олександра Лесик // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2013. ‒ № 14. ‒ С. 14-16.
Лукевич-Мініна І. Розмова про подорожнього : [Г. С. Сковорода] : урок вивчення нового матеріалу / Ірина Лукевич-Мініна // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2020. ‒ № 7-8. ‒ С. 38-51.
Мазуренко І. Григорій Сковорода ‒ видатний український письменник і філософ. Біблійна основа творчості та його вчення : 9-й клас : [конспект уроку] / Інна Мазуренко // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2013. ‒ № 18. ‒ С. 18-20.
Сагач Г. М. Ave, Skovoroda! Ідемо за Сковородою : програма авторського елективного спецкурсу з медіаосвітнім компонентом для учнів 9 (10, 11) класів загальноосвітніх навчальних закладів / Г. М. Сагач, Т. О. Кузьміч // Шкільна бібліотека. ‒ 2015. ‒ № 8. ‒ С. 42-56.
Уманська Т. Тваринний світ у байках Григорія Сковороди : 9-й клас : [конспект уроку] / Тамара Уманська // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2011. ‒ № 33-34. ‒ С. 20-25.
Усатенко Г. «Сковороду потрібно вивчати більше» : [бесіда з викладачем Інституту філології, головою Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України Г. Усатенко] / Галина Усатенко ; розмову вела Наталія Коваль // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2016. ‒ № 7-8. ‒ С. 7-17.
Усатенко Г. Про Григорія Сковороду, ідентичність і давню літературу / Галина Усатенко //Дивослово. ‒ 2013. ‒ № 5. ‒ С. 47-50.
Цимбаляк М. «Серце тоді насичується, коли освічується». Сенс людського життя. Розмірковування над афоризмами Григорія Сковороди : 9-й клас : [конспект уроку] / Марія Цимбаляк // Українська мова та література (Шкільний світ). ‒ 2011. ‒ № 19-20. ‒ С. 15-23.
Шевчук Т. Барокова парадигма творчості Григорія Сковороди / Тетяна Шевчук // Дивослово. ‒ 2011. ‒ № 11. ‒ С. 48-52.
