Kovalenko Valentyna:
the 60th anniversary
«Тональність таланту Валентини Коваленко»:
до 60-річчя від дня народження
(краєзнавчо-літературне портфоліо)
Валентина Коваленко – поетка, прозаїкиня, педагогиня-методистка, літературознавиця, громадсько-політична діячка, відома не лише на Черкащині, а й за її межами. Членкиня Національної спілки письменників України, натхненниця й організаторка багатьох культурних, творчо-мистецьких проєктів обласного, всеукраїнського, міжнародного кшталту
Уродженка села Самгородок (Смілянський район), Валентина Михайлівна, здається, цілком живиться енергетикою географічного й духовного осердя України, де торували стежки в різний час Тарас Шевченко, Тодось Осьмачка, Василь Симоненко та інші.
Валентина Коваленко – кандидатка педагогічних наук, доцентка, має за плечима педагогічний досвід різного штибу (вихователька, вчителька, викладачка вишу). Займає активну громадянську позицію. Нині виконує обов’язки директорки Шевченківського національного заповідника (Канів).
Мешкає в селі Білозір’ї Смілянського району.
Життєва і професійна біографія
Валентини Коваленко
Валентина Михайлівна народилася 9 вересня 1964 року в селянській родині Михайла Федоровича й Лідії Федорівни Чуйченків. Першою школою майбутньої письменниці стала 8-річка в рідному селі, середню освіту продовжила здобувати в Макіївській школі.
Упродовж 1984 – 1989 років навчалася на філологічному факультеті (українське відділення; заочна форма) Черкаського педагогічного інституту (нині Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького).
Протягом 1982 – 1992 років працювала вихователькою в дошкільних установах Самгородка й Черкас.
1992 – 2002 роки – відтинок, коли Валентина Коваленко вчителювала, обіймала посаду заступника директора черкаської школи № 5.
Упродовж 1996 – 2000-х навчалася в аспірантурі при кафедрі педагогіки Черкаського державного (тепер – національного) університету ім. Богдана Хмельницького.
Протягом 2004 – 2016 рр. Валентина Михайлівна була викладачкою (згодом доценткою) кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ.
2004-го захистила кандидатську дисертацію, яка тематично стосується роботи з творчо
обдарованими дітьми. Того ж року отримала науковий ступінь кандидата педагогічних наук і вчене звання доцента.
Валентина Коваленко знана як політична діячка. З 2006 року вона була депутатом Черкаської обласної ради. З лютого 2014-го по листопад 2015 року виконувала обов’язки голови Черкаської обласної ради.
Валентина Михайлівна виявила свої організаторські здібності і в письменницькій царині: з 2010-го до початку 2014 року очолювала Черкаську обласну організацію НСПУ.
Упродовж багатьох років була керівницею літературної студії, що діяла в ЧНУ.
З 2020 року виконує обов’язки директорки Шевченківського національного заповідника, є організаторкою і натхненницею численних наукових, культурних проєктів, конференцій, мистецьких конкурсів (приміром, "Роду криниця віща"), що проходять у Каневі, зокрема у стінах заповідника.
Валентина Коваленко є членкинею правління Черкаського обласного фонду культури, Черкаського обласного відділення Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, правління Черкаської обласної організації НСПУ.
Зважаючи на царину діяльності, маршрут Валентини Михайлівни дослівно щотижня прокладений від Канева до Білозір'я й навпаки. В останньому письменниця викохала хатину в українському народному стилі, полюбляє займатися городиною, адже від землі черпає силу, піклується про домашнє господарство (котиків, курочок). Окрім того, добре ладить із тістом: руки мисткині знаються на творчості й ремеслі...
Набуток Валентини Коваленко
Творчість для Валентини Михайлівни - не лише реалізація хисту, а й спосіб мислення, думання, діяння... І спосіб життя...
"Творчість моя заживлена саме у село, у сільський світ, у світ український"... Всі мої твори дихають Україною", - зізнається мисткиня
Валентина Коваленко як поетка навіть дописи в соціальних мережах одягає в поетичне вбрання:
"Українці - естети: у квітах навіть городи красуються. Вечоріє. Осінню запахло..." (зі сторінки у Фейсбуку).
Мова Валентини Михайлівни - унікальна, насичена новотворами. Її тексти не даються так легко для перекладу іншими мовами, бо ж хіба знайдеш іноземний відповідник, який би відтворював усі стилістичні й семантичні відтінки? Навряд чи... Либонь, це ознака глибокої закоріненості мисткині в усе українське, рідне, пращурне... Мотиви родини - роду - України витворюють тріаду, що в більшості текстів прочитується як єдиний стрижень, що, зрештою, лягло в основу літературно-мистецького конкурсу "Роду криниця віща", який від 2024 року набув статусу міжнародного.
Валентина Коваленко - лавреатка обласної літературної премії імені Василя Симоненка (2007), літературної премії "Благовіст" (2008), літературно-мистецької премії імені Михайла Старицького (2015), Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Масла (2017), премії імені Олекси Кобця (2022).
Літературознавчі й методичні розвідки,
студії про креативне письмо
Увиразнення важливості вияву й розвитку творчих здібностей
у дітей та молоді
-
навчальні посібники для шкіл і вищих навчальних закладів: "На осонні слова" (2004), "Поетичний гербарій" (2007), "Література рідного краю. 5 клас" (2010, у співавт.), "Роду криниця віща" (2014);
-
збірка літературознавчих статей "До щирця поетичного слова" (2012);
-
книга як дослідження родоводу й біографії Тодося Осьмачки "Русалко з куцівких ярів" (2019);
-
упорядниця видань "Іван Вирган. Вибране", "Слово про Івана Виргана (статті, спогади)" (2008), двотомної антології творів письменників Черкащини для дітей і юнацтва "Криничка" (2009), "Антології творів письменників Черкащини про Велику Вітчизняну війну" (2014).
Поетичні твори
Поетична муза - вкрай гонорова. Валентина Михайлівна вже, було, подумки поклала край думам про зрадливу поезію, поки не завітала до Канева... Либонь, прозирає в тому вплив Шевченкового духу, що Валентина Коваленко знов відчула лоскітний дотик поетичного слова... Глибоко вдихнула - й дозволила останньому тривати...
-
Поетичні збірки: "З любові" (1993), "Перевесла істин" (1996), "Приворот--зілля" (1997), "Перелесниця" (2006), "Приворот-зілля. Зібране" (2014), "Вишіптування мокшанської бешихи" (2023);
-
книга поезій і прози "Трунок Сварожого рога"
-
(2002);
-
поема "Ненароджене сонце, або Великий піст Зінька Самгородського" (1999);
-
книга-"дуплет" любовної лірики (спільне авторство з Леонідом Даценком ) "Тобі б моїм поговорить вогнем..." (2007).
Проза
Окремі тексти в цій царині дозволяють позиціонувати Валентину Коваленко письменницею для дітей і підлітків
-
Повість "Вовчик" (1999, 2006);
-
книга прози "Втеча" (2019);
-
художньо-документальний есей "Його весна говерлила громи..." (2010 - про Василя Симоненка).
Літературно-мистецькі проєкти
Валентина Михайлівна долучена до організації низки культурних проєктів обласного й міжнародного кшталтів
Її "дітищем" є, зокрема, творчо-мистецький конкурс "Роду криниця віща", який від 2024 року набув міжнародного статусу. Проєкт складається з кількох етапів: подання робіт на конкурс, оцінювання членами журі, визначення переможців, проведення творчих майстер-класів і тренінгів митцями, урочисте нагородження переможців. Учасниками конкурсу можуть бути творчо обдарована шкільна і студентська молодь, яка пробує свої сили в письменництві і малярстві (образотворче мистецтво).
Творчість Валентини Коваленко в оцінках письменників і літературознавців
"У цілком оригінальній самобутній поезії Коваленко відзначається органічна природність художнього слова, свідоме уникання всякої пафосності, майже повне уникання публіцистичності, наскрізна пронизаність лірики національною думкою й архетипним національним почуттям. Лірика Коваленко - питомо українська, почасти - язичницьки українська. У більшості поетичних і прозових творів Коваленко панує сільський світ, який набирає натурфілософської семантики, який природно закорінений в язичницьку стихію, в українську міфологію. Поезії Коваленко властиве багате слововживання, словотворення чи слововідродження..." (Володимир Поліщук, літературознавець, професор, очільник Черкаської обласної організації НСПУ).
"... Валентині Коваленко майже завжди вдається віднайти найточніші образи чи слововирази, котрі художньо наймісткіше і впізнаванно по-коваленківськи виражають саму суть спостереженого й мистецьки відтвореного явища. Сільський світ, світ сільської природи і сільської людини, виписаний поетесою настільки повнобарвно, настільки водночас конкретно й узагальнено, настільки естетично виразно і проникливо, що мимоволі думка навертається до порівнянь із класикою..." (Володимир Поліщук).
"Поезія і проза Валентини Коваленко - з одного, самгородського, розмовного кореня, в єдиному органічному сплаві, де метафоричність межує із словотворенням, іменники перетворюються в дієслова, почуте з народних уст і вміло використане в конкретному контексті надає йому свіжого колориту й нового забарвлення" (Микола Негода, письменник).
Поезія Валентини Коваленко щедра на розмаїття мотивів: тут і спогади про дитинство, родину, батьківську хату, любов до землі (як у прямому сенсі - такої, котру засаджують городиною, квітами, так і в широкому контексті - рідної, проте направду зболеної і стражденної України), рецепція війни, вираження й осмислення жіночого "я" - від любовного до материнського...
В ліриці останніх років увиразнюється не лише міфологічне, первозданно-язичницьке, а й магічне, знахарське... У цім - сила сугестивного (навіювального) почерку Валентини Михайлівни
***
Моє літо засіяне
приворот-зіллям -
шукаю цілющих слів,
аби привернути
душу до любові,
матір - до дитини,
щастя - до нещасного,
волю - до невільного,
людину - до людини...
а всіх разом -
до найсвятішої ікони -
УКРАЇНИ.
Кладу за неї
своє приворот-зілля,
щоб привернулась їй
цілюща сила...
Або ж - нікчемна з мене
знахарка
(з книги "Приворот-зілля").
Валентина Михайлівна поетизує, оспівує сільську працю, утверджує любов до землі як дещо засадниче й рівночасно питоме. Земля персоніфікується, рослинність набуває "смачного" метафоричного вираження.
НА ГОРОДІ
Хрумтить бур'ян на щелепі сапи
І картоплі до сонця тягнуть вуха.
Сапається... Бо в день такий не вспиш,
Коли земля після дощу, як з пуху.
Цупкі берізок рвуться вірьовки
І опускають пазурі осоти,
І звільнені шикуються рядки.
До краю ще ж - роботи та й роботи!
На груди спека потом накрапа.
Нарешті вечір. На сьогодні - годі.
Під хатою натомлена сапа,
І тиша заніміла на городі
(з книги "Приворот-зілля").
Оригінальною постає і справжня жіноча поезія Валентини Коваленко. Її лірична героїня вміє бути напрочуд ніжною, відвертою, жіночною... неземною... Й рівночасно нескореною, як Україна...
***
Ти шукав у мені неземне?
Тяжко буть на землі неземною.
Розчарований тихо минеш:
Не такою явив... не такою.
Я ж - не вигадка, жінка. І ти
Леза брів притупи супокоєм.
Легковажу? Сміюся? Прости.
Більше в змові буваю з сльозою.
Тільки ж ти не помітив того
В павутинні уяви своєї.
Скільки гину між буднів й незгод
Й воскресаю завжди не тією?!
Ти шукав у мені неземне
Й сподівався скорити собою?..
Як ти можеш скорити мене
Неземну - у земному двобою?
(з книги "Приворот-зілля").
Валентина Михайлівна неодноразово зізнавалася, як подумки попрощалася з поезією, думаючи, що вже ніколи не забурунить рима. І от раптом на магічному місці, в Каневі, біля Тарасової гори поезія повернулася... А з початку "великої" війни з вуст авторки, з-під її творчого пера зазвучала по-новому, особливо потужно, магічно - як замовляння українцям на перемогу, а пекельному
ворогу - на смерть...
"Вишіптування мокшанської бешихи" - крайня поетична збірка Валентини Коваленко, названа за однойменним віршем, оперізана мотивами війни, пройнята навіюванням перемоги українському народу, замовляннями на страту ворога. Тексти, адресовані дорослій авдиторії, на жаль, стають зрозумілими й дітям, бо наразі такий наш спільний досвід - тяжкий, травматичний, який рівночасно зрощує нашу національну силу - стояти й вистояти.
Книга Валентини Коваленко "Ненароджене сонце, або Великий Піст Зінька Самгородського" (2000) вміщує дві поеми: перша - однойменна до назви видання; друга - "Дзвони житніх китиць". Разом із тим додано наукову студію про Зінька Петровича Стригуна - ватажка українських повстанців, котрий став героєм поеми Тодося Осьмачки "Дума про Зінька Самгородського".
"Є історичні постаті всепланетного штибу, є національного і є, так би мовити, місцевого. Саме їхній величний і печальний життєпис найдоказовіше свідчить про драми, які переживає народ, прямуючи до державності, тобто незалежності. Вони суперечні і часом здаються непослідовними, але в тому і полягає висока місія українського красного письменства, щоб нічого не приховувати від власного народу. Ось до такого роздуму я і запрошую читачів у книзі, яку написала в атмосфері, яка ще не зовсім розвіялась у моєму неповторному селі на ім'я Самгородок, вслухаймось у його сповнену самоповаги назву і замислімось про долю України. Знаєте, я водночас і пишаюся своїм героєм, і боюся того, що від його стихії залишилось у нас, у генах наших дітей"
(з авторського передслова до книги).
Повість "Вовчик" стала вдалим стартом на прозовій дистанції Валентини Коваленко, спершу побачивши світ окремим, самостійним виданням (1999, доповнене 2006-го), а згодом увійшовши до книги "Втеча" (2019).
Як зазначено в анотації до першого видання, повість "порушує проблеми складних стосунків між дітьми і дорослими, породжені неувагою, неповагою, безвідповідальністю одних перед іншими". І далі: "явище сирітства при живих батьках, що розкривається автором у повісті, викличе найрізноманітніші почуття - від схвильованості до жорсткого осуду тих учинків, які і визначають рівень людського в людині".
Василь Захарченко у передмові до книги 2006-го писав: "Перед тобою, читачу, повість, яку з хвилюванням прочитають і діти, й дорослі, особливо бізнесмени, державці, посадові особи в нашій Українській державі. Упевнений, останніх вона змусить задуматися, що ж робиться там, за межами нашої затишної домівки, у страшному світі сирітства, і, може, одних убереже від необдуманих, безвідповідальних учинків, а в інших, благополучних, викличе тепле співчуття до покривджених дитячих душ, зродить бажання допомогти, а владоможців прикличе до прямого виконання ними своїх службових обов'язків по піклуванню про дітей-сиріт, пам'ятати, що вони - державні діти, і турбуватися про них зобов'язана, в першу чергу, держава, аж поки вони не виростуть, не стануть міцно на власні ноги".
І знаєте, може видатися, що час стрімко перегортає аркуші років, десятиліть, епох, змінюються контексти, обставини, умови, але міжлюдські взаємини - тема, що лишається вічною. Тим паче у зв'язку з повномасштабною війною дітей-сиріт чи напівсиріт суттєво додалося... І їм якось треба давати раду... Бо ж це одне з ключових завдань людства і, зрештою, маркер гуманізму...
"...Толя страшенно боявся ночі", - так розпочинається повість. Скажете, що не дивно: багато хто боїться темряви... І все ж за наявності батьків останні можуть заспокоїти дитя, а що робити сирітці? Мама Андріївна - так кличе виховательку сиротинця Толя з прізвищем, у якому закарбовано його фатум, і просить її не вмикати світла. Чому? - запитаєте. Відповідь вас здивує: "воно з'їдає день...". І - як застереження майбутнім і дійсним батькам, узагалі дорослим: будьте обачними зі своїми лякливими погрозами перед незахищеною дитячою психікою, адже все це проектується на подальше життя, не стирається з пам'яті, а формує нові страхи, комплекси...
До видання 2006 року, окрім вищезгаданої повісті "Вовчик", увійшли оповідання "Втеча", "Подарунок від Діда Мороза", "У підвалі", новела "Червоточинки".
Книга Валентини Коваленко "Втеча" побачила світ 2019 року. У ній поглиблено теми роду, родини, сирітства як суспільної недуги й особистої травми, сирітства не лише задекларованого документально, а й ментального, внутрішнього, яке не помітиш зором - лише відчуєш, якщо маєш досконале внутрішнє око, що сягає глибоко.
На задній боковині обкладинки й на початку книги зафіксована сентенція, яка може вважатися гаслом авторки: "Торкаючись таїни дитячої душі - глибше осягаю себе". Чи ж не тому так важливо Валентині Михайлівні тримати перманентний зв'язок із творчо обдарованими дітьми й молоддю? Адже лише обопільний контакт, формат діалогу є плідним для обох сторін...
"Де дітися і що вдіяти, коли ти відчуваєш себе сиротливим, покинутим, незрозумілим в оточенні своїх ровесників і дорослих? Тікати? Так чинять герої оповідань і повістей відомої української письменниці Валентини Коваленко. Та чи це єдиний вихід, аби змінити світ навколо себе і в собі?
Прочитай сторінки цієї захопливої книги: то сторінки доль підлітків, які живуть поруч тебе, але почуттів і переживань яких ти і досі не помітив. Приглянься уважніше. Можливо, твоя порада чи допомога стануть для них рятівними. І в світі поменшає болю. І світ повищає від любові..." (з анотації до книги).
Видання відкривається своєрідними рецензіями Миколи Негоди, Василя Захарченка, Володимира Поліщука, що виконують роль передмов до попередніх книг.
Радимо прочитати
Художні твори Валентини Коваленко
Коваленко В. Вишіптування мокшанської бешихи / Валентина Коваленко ; [на обкл. – мал.
Н. Козловської «Помста»]. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2023. –71 с.
Коваленко В. Вовчик : повість, оповідання / Валентина Коваленко ; передм. В. Захарченка ; худож. оформ.
В. І. Клименка. – Черкаси : Сіяч, 1999. – 142 с.
Коваленко В. Вовчик : повість, оповідання, новела / Валентина Коваленко ; передм. В. Захарченка. –2-ге вид., допов. – Черкаси : Брама, 2006. – 128 с.
Коваленко В. Вовчик : повість, оповідання, новела / Валентина Коваленко ; передм. В. Захарченка. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2010. – 127 с.
Коваленко В. Втеча : повісті, оповідання / Валентина Коваленко ; [худож. О. Курська]. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2019. – 233 с.
Коваленко В. З любові : поезії / Валентина Коваленко ; худож. оформ. С. Афанасьєвої. – Черкаси : Інлес, 1993. – 53 с.
Коваленко В. Ненароджене сонце, або Великий Піст Зінька Самгородського ; Дзвони житніх китиць / Валентина Коваленко ; передм. В. Т. Поліщука ; післямова П. Линовицького ; худож. оформ. Ю. А. Чабаненко. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2000. – 87 с.
Коваленко В. Перелесниця : любов. етюди / Валентина Коваленко ; передм. С. Процюк ; післямова
Н. Зборовська ; худож. В. Олексенко. – Черкаси : Брама-Україна, 2006. –78 с.
Коваленко В. Приворот-зілля : поезії / Валентина Коваленко ; худож. оформ. Т. Єлістратенко. – Київ : Гранослов, 1997. – 75 с.
Коваленко В. Тобі б моїм поговорить вогнем... : любов.-ерот. лірика / Валентина Коваленко ; І стегна підпливуть, як дві форелі... : любов.-ерот. лірика / Леонід Даценко. – Черкаси : Брама-Україна, 2007. –110 с.
Коваленко В. Трунок сварожого рога : поезії ; проза / Валентина Коваленко ; вступ. сл. Ю. Тимошенко,
М. Слабошпицького ; іл. В. Опанасенко. – Черкаси : Брама, 2002. –270 с.
Літературознавчі праці Валентини Коваленко, посібники для творчо обдарованої молоді
Коваленко В. До щирця поетичного слова : психологія письмен. праці, психоаналіт. інтерпретації худож. текстів / Валентина Коваленко. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2012. – 352 с.
Коваленко В. Іван Вирган : на підступах до поеми / Валентина Коваленко, Інна Кошова. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2008. – 72 с.
Коваленко В. Його весна говерлила громи... : психологія творчості Василя Симоненка / Валентина Коваленко. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2010. – 63 с.
Коваленко В. Поетичний гербарій : літ.-твор. студія : посіб. для вчителя / Валентина Коваленко ; іл.
Б. Москаленко. – Черкаси : Брама-Україна, 2006. – 252 с.
Коваленко В. Поетичний гербарій : літ.-творча лаб. : посіб. для вчителя / Валентина Коваленко. – Вид. 2-е, допов. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2013. – 302 с.
Коваленко В. Роду криниця віща : літ. рідного краю : посіб. для 5-11 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Валентина Коваленко ; худож. О. Кононенко. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2016. – 340 с.
Коваленко В. Русалко з Куцівських ярів : до 125-ліття від дня народж. Теодосія Осьмачки / Валентина Коваленко. – Черкаси : Видавець Ю. А. Чабаненко, 2018. – 219 с.
Видання, упорядницею яких є Валентина Коваленко
Антологія творів письменників Черкащини про Тараса Шевченка : до 160-річчя із часу повернення
Т. Шевченка в Україну / уклад. В. Коваленко ; [дизайнерка обкл. А. Білокінь]. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2021. – 323 с.
Валентина Коваленко / авт.-упоряд. В. Коваленко // Криничка : антол. творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва. Т. 2 / авт.-упоряд. В. Коваленко. – Черкаси, 2009. – С. 322-334.
Криничка : антол. творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва. Т. 2 / авт.-упоряд. В. Коваленко. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2009. – 389 с.
Про постать і творчість Валентини Коваленко
Захарченко В. У пошуках станції щастя : [ Валентина Коваленко ] / Василь Захарченко // Коваленко В. Вовчик : повість, оповідання. – Черкаси : Брама, 1999. – С. 3-6.
Коваленко В. «Життя мені постійно дає аванс» / Валентина Коваленко, Надія Білоус // Вечірні Черкаси. – 2014. – 9 верес. – С. 4.
Коваль І. Кладу за Україну своє приворот-зілля / Ірина Коваль // Нова Молодь Черкащини. – 2010. –
29 верес. – С. 10.
Немирів Я. Валентина Коваленко: «Не можу стояти осторонь України : мені совісно» / Яків Немирів // Нова Молодь Черкащини. – 2018. – 31 січ. – С. 9.
Пічугіна С. «Симоненко – це грім, який пробуджує нас самих, пробуджує націю», – Валентина Коваленко / Світлана Пічугіна // Черкаський край. – 2015. – 7 січ. – С. 2.
Поліщук В. Від її поезії – високо й хороше... / Володимир Поліщук // Поліщук В. Вибране. Т. 3 : Під прапором неба. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2013. – С. 310-313.
Поліщук В. Коваленко Валентина Михайлівна / Володимир Поліщук // Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. Т. 1 : А-К. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2020. – С. 562-563.
Слово про автора : [Валентина Коваленко] // Коваленко В. Ненароджене сонце, або Великий Піст Зінька Самгородського. – Черкаси, Відлуння-Плюс, 2000. – С. 87.
Тимошенко Ю. Чуттів неміряний світ : [ Валентина Коваленко ] / Юрій Тимошенко // Коваленко В. Трунок Сварожого рога : поезії, проза. –Черкаси, 2002. – С. 5-10.