Поетична вітальня Ганни Синьоок
Кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Заступниця директора навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій ЧНУ імені Б. Хмельницького з виховної роботи (2018 – 2021). У 2020/2021 н.р. працювала вчителем зарубіжної літератури в Черкаській гімназії № 9 ім. О. М. Луценка (за сумісництвом). З 2020 р. є співробітницею інформаційно-бібліографічного відділу Черкаської обласної бібліотеки для дітей (за сумісництвом).
Народилася в с. Свидівок Черкаського району Черкаської обл. Середню освіту здобула в Першій міській гімназії м. Черкас. У 2002 році закінчила Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького за спеціальністю «Українська мова та література».
2009-го захистила кандидатську дисертацію на тему «Леонід Первомайський і Арсеній Тарковський: співмірність творчих особистостей і художньої спадщини».
Авторка понад 180 публікацій, поміж яких монографія «Леонід Первомайський – Арсеній Тарковський: діалог доль і творчості» (2008)
поетичні збірки «Дитя липневих сутінків» (2014)
«Таємно-лелече» (2014)
«Відчувати на дотик грозу» (2015)
«Яблуневе сонце» (2017)
«О-р-і-ґ-а-м-і» (2019)
«Меседжі кави й каменю» (2022)
книга поетичних перекладів Анни Ахматової «Стисла руки під темним серпанком…» (2017)
Готовий до друку цикл віршів для дітей «Осінні мандри Листочка». Поезії Ганни Синьоок опубліковані в газетах «Літературна Україна», «Українська літературна газета», журналі «Золота пектораль», альманахах «Литаври», «Холодний Яр».
З 2014 р. очолює літстудію «Поетична вітальня Ганни Клименко-Синьоок» (ЧНУ). Членкиня НСПУ з 2019 р. Лавреатка Всеукраїнської літературної премії імені Данила Кононенка за збірку "Меседжі кави й каменю" (2022).
Учасниця і співорганізаторка літературно-мистецьких проєктів Черкащини й за її межами. Бере участь у радіо- й телеефірах (Черкаси, Чернігів, Кропивницький, Київ). Провела низку творчих зустрічей і презентацій як у Черкасах та області, так і за межами регіону (Київ, Вінниця, Львів). Долучена до культурних проєктів: Книжковий Арсенал, Міжнародний літфестиваль «Острів Європа» (Вінниця), Міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Литаври’2019», культурно-мистецький проєкт «Вірменія – країна надії» (Київ), Черкаський BookFest, Фестиваль нескореної нації «Холодний яр», «Літміст» (Черкаси), Kamianka Music Fest тощо. Співпрацює з ТК «Чашка кави. ЧЕ». Долучена до участі в журі низки конкурсів, є спікеркою багатьох літпроєктів.
З початком повномасштабної війни бере участь у культурному фронті: проєкти «Вірші на стінах» (Краків), «In principio erat Verbum. Україна: Поезія часу війни», «Тримаймо стрій, вперед до Перемоги», «Фашисти – рашисти», «Бібліокафе на Хрещатику», «Слово – зброя» тощо. Долучається до читань (Національний музей літератури, Інститут літератури НАНУ та ін.). Провела творчі зустрічі з педагогами Черкащини на тему «Поезія і мова війни», учнями Кам’янського ліцею «Камелія», низку презентацій «Меседжів…». Авторські вірші на мотиви війни ввійшли до антології «Весна озброєна» (2022), опубліковані в періодичних виданнях та розміщені на сайтах («Українська літературна газета», «Черкаський край» тощо).
Ганна Синьоок здійснює поетичні переклади з польської та англійської. Низка її українськомовних перекладів (вірші Й. Базяк, М. С. Подборського, М. Сівця, З. Прусса) ввійшли до українсько-польського видання «Muzy nad Brdą i Dnieprem/ Музи над Брдою і Дніпром» (2022). Підготувала низку перекладів віршів Елізи Босняцької.
Поезії Ганни Синьоок перекладені польською, англійською, французькою, естонською.
Працює над прозою.
.jpg)
Ганна Синьоок живе та працює в Черкасах. З першого дня повномасштабної війни лишається в рідному місті, бере активну участь у культурному фронті, має досвід плетіння сіток. Справжнім дивом вважає «народження» у час війни своєї поетичної збірки «Меседжі кави й каменю», присвяченої найщемкішій пам’яті батьків.
Поезія для Ганни Синьоок є важливим наративом, який не лише артикулює особисті переживання, а й значною мірою документалізує пережите й побачене, те, що варто вістувати світові, те, що лишиться нащадкам як пам’ять про точку неповернення.
«Боже, Ти справді хочеш вчити нас мови війни?» ‒ ці рядки з одного з перших у час повномасштабної війни віршів Ганни Синьоок стали імпульсом до формулювання її профільного мотиву «Поезія і мова війни».
