Творчість
Григорія Білоуса

У дядька Івана

одна нога — дерев'яна,

а друга вигнулася дугою.

Прокидається дядько дуже рано.

Та чи багато вробиш з отакою ногою?

Ні сіна не вкосиш, ні землю не вореш,

можна хіба що сторожувати.

Так дядька ж і в цьому не переспориш

— Не хочу задарма хліба жувати!

Дядько ніколи не хилить голову.

Дядькова хата не скраю.

Аби ви бачили, як він здорово

колодязі копає!

Визначить місце точно під зіркою,

не вимірюючи ніколи,

р-раз окрутнеться — і, наче циркулем, 

ногою окреслить коло.

Поставить на землю торцем дерев'янки,

ніби на мирну угоду печатку.

Вивільнить ногу із колодянки, 

візьме коротку солдатську лопатку

і стане окупуватися наче...

А згодом вилізе з того колодязя,

мов знову на світ народжений:

такий святковий в буденному одязі,

вдячними поглядами нагороджений.

Підніме скрипучу свою колоду

і, як дитину, пригорне стомлено...

Питимуть люди зоряну воду,

на думах його настояну.

А коли на село нахлинатимуть сутінки,

дядько Іван спочиватиме в тиші...

...Отак би й собі докопатись до суті.

​

​

​